слова та музика- Ірина Білик
Ти мені говорив: "Сонце рано встає,
Ще хвилину з тобою побути так хочу".
Ти мені говорив: "Все, що маю - твоє",
І я вірила в жарти твої так охоче.
Пр.
Що з нами сталось? Що з нами сталось?
Наше кохання, як листя, зів`яло.
Що з нами буде? Що з нами буде?
Наша дорога - дорога в нікуди.
Я казала собі: "Він - найкращий. Він - мій",
І, здавалося, щастя моє буде вічним.
Дуже важко тепер залишатись одній.
Я питаю одне, я питаю: "Навіщо?"
Пр.
Подарунків на згадку так мало було,
Залишаю в собі шепіт моря і неба,
Пам`ятаю долонь твоїх ніжних тепло
І нічого, повір, мені більше не треба.
Пр.
Що з нами сталось? Що з нами сталось?
Що з нами буде? Що з нами буде?
