Ген там за морями глибокими
Явір стоїть.
На його вершечку високому
Сокіл сидить.
Сидить, не літає, чекає
Дві тисячі літ.
Мовчить, виглядає, де є
Його діти малі.
Ген там за горами високими
Камінь лежить.
Від нього на чотири боки
Стежка біжить.
По одній приходять, а далі –
По одній із трьох.
На котрій є Мара, на котрій
Чека на нас Бог?
Важка, терниста
Дорога воїнів.
Вузька, кам’яниста
Стежка святих.
А широка і чиста –
Шлях у безвістя,
Тих, хто відрікся
Мертвих своїх.
