Ой, не квiтни, весно!
Мiй народ в кайданах,
мiй народ в задумi,
очi його в сумi,
серце його в ранах,
а життя в туманах...
Ой, не квiтни, весно,
пишними квiтками,
бо народ мiй встане,
розiрве кайдани,
вкриє свiт димами,
а поля - тiлами...
Ой, не квiтни, весно -
глянь, надходять хмари,
тугою чорнiють,
гнiвом червонiють...
Гой ви, хмари - кари,
смерть вам, яничари!
