Ранньою зорею козаки ставали,
зброю готували, коней осiдлали.
Коники заграли, козаки майнули,
а за козаками радощi минули.
Де ж вона, та стежка, що до хати Йвася
вiд мого садочка весело тяглася?
Все я виглядала, все я його ждала,
а тим часом стежка терном заростала.
Вийду ж я у поле та орла побачу.
Дику мою птицю вбачу та й заплачу -
птице моя дика, полети поволi
до мого Iвася, що гуляє в полi.
Заклечи з-пiд хмари - вiн тебе почує,
що його дiвчина все за їм сумує...
А не схоче чути - ти вже догадайся
та до мене, орле, краще не вертайся.
А не схоче чути - ти вже догадайся
та до мене, орле, краще не вертайся.
