У лісах вересневих, у прозорому золоті
На галявині левів зловили блукаючих.
Плачу я не за червнем, не за морем померлим,
Плачу мов королевич і не за нареченою.
У лісах вересневих, голосах відлітаючих,
Плачу я за трьома пляшками шампанського.
За минулим поминути добре шампанським,
Де воно, де той стіл, де оркестр і друзі?
Сни мої збудували драбину в небо,
Ягуари й пантери поснули у листі.
Тонкостані мулатки в келихах кришталевих
Носять сонце червоне. За шампаньким ридаю я.
Осінь листям втішає, золотими птахами,
Осінь зводить палаци, мури в’януть багряно.
Жовті очі осінні, вуста декадентки,
Пальці тчуть павутину над риданням опалим.
Тронна зала моя зубожіла від вітру,
У повітрі портрети тьмяніють вечірньо.
Над столами кружляє, вир листів журавлиних,
Двадцять п’ять відображень сидять за столами.
У лісах вересневих, у прозорому золоті,
Плачу я за трьома пляшками шампанського.
За шампанським ридаю я (6)
Ридаю я, ридаю я.
