Легкий струмочок повiтря
Цiлує моє обличчя
I я всерединi вiдчуваю,
Що теж повiтрям стану.
Тим, що зимою гойдає квiти,
Тим, що спiває у скелях з вiтром,
Тим, що день колисає,
Коли нiч на землю спадає.
Тим, що несе легенькi хмаринки,
Тим, що складає з них скелi,
Тим, що на небi пiд сонцем
Будує зi скель цих вежi.
