Бісова сила мене полюбила. Бісова сила в хату залетіла. Поруч сідає, спати заважає. Манить рукою, кличе за собою:
«Гей, полетіли.»
«Гей, полетіли.»
«Гей, полетіли. Разом і зі мною.»
Другої ночі спати я не хочу, Знов тая сила у вікно влетіла, В ліжко лягає, мене обіймає, Ніжно лоскоче, на вухо шепоче:
«Дай, поцілую.»
«Дай, поцілую.»
«Дай, поцілую. Хоч один разочок.»
Бісова сила мені дуже мила. Я тую силу майже полюбила. Тож, не втерпіла, як таке є діло. На третю ночку скинула сорочку.
Ой полетіла.
Ой полетіла.
Ой полетіла. Куди не ходила!
Бісова сила мене полонила, Три дні тримала, та не відпускала. Три ночі не спала, з ліжка не вставала. Якби я знала, все б життя літала…
Ой політала.
Ой політала.
Ой політала. З ліжка не вставала.
Ой політала.
Ой політала.
Ой політала. Такого не знала!
Ой політала.
Ой політала...
Ой політала. З ліжка не вставала.
Ой політала.
Ой політала.
Ой політала. Такого не знала!
