Я привів себе в цю пустелю
Щоб створити незламні стіни
Проростити вічні колони
І наповнити мовою вітер
Стіни закрили мене
Пустеля не хоче дати життя
Вітер німий і сліпий
Самотність моя немає кінця
Уночі я побачив зірку
Вона осяяла бездушний простір
Її голос промовив до мене
В чому горе твоє моє бідне дитя
Я ненавиджу себе
Моя сила полягає в безсиллі
Мої руки роблять тіло і кров
Та, на жаль, я не можу цьому дати ім’я
Я дам тобі тайну та чи знаєш ти для чого тобі це... (4)
Я бачив увісні як ліси наповнилися сміхом
Як повстало нове життя, яке заповнило вакуум
Як прийшли ті, хто вгамує мою убогу самотність
Я бачив міліони своїх безіменних створінь...
Тоді ось це ім’я!
Назви тіло "людиною"
Тоді ось це ім’я!
Назви тіло "людиною"
Батько ми тут!
Нам потрібен вогонь, нам потрібна руда...
Батько ми тут!
Нам потрібна сила, нам потрібна війна...
Нам непотрібен ти, нам потрібна вічна війна! (2)
Ви мої руки
Ви мої думки
Ви прокляли те, що дало вам спробу
Я вбиваю себе і забираю вас всіх...
Вас всіх...
Я бачив ліси наповнені звуком
Як повстало нове життя
Як сонце осяяло темні долини
Де живуть ті хто мають душу,
І ті хто не мають ім’я... (весь куплет – 2)
Ім’я! (2)
