На відлунні великих шляхів живемо ми,
з нами поруч Господь за подіями спостерігає,
він живе недалеко – ліворуч, і за небокраєм,
але стежки його несподівані і невідомі.
Я йду із далеких країв, де лікуються рани,
там біле сонце пече – доки небо засмагне,
у віконце тоді подивитися темрява прагне,
і рушають рожевою вічністю струми Йордану.
Я звідти несу Слово Боже, в цих землях не знане.
Я теж вірю у Бога єдиного, пане,
але не розумію, як тут опинилась:
мене Вершник приніс із майбутнього на урагані,
а, може, мені все наснилось, наснилось, наснилось…
Чи можна піти з Вами, пане, здолавши утому,
знайти відповіді або просто дорогу додому.
На відлунні великих шляхів живемо ми,
з нами поруч Господь за подіями спостерігає,
він живе недалеко – ліворуч, і за небокраєм,
але стежки його несподівані і невідомі.
