Молодий я був взимку
а постарів за літо
я став сухим
і нікому не смачним
А вночі щоразу
я сплачую мито
тій що приходить
з очами наче
Сімейне щастя
дешевим портвейном
залило очі
чудовим принцям
раніше вони мандрували по зорях
а тепер продають надію всім самогубцям
Фуги мандрів і бід
здіймуть весь космос
я вирвусь з полону
я стану сильним
я спалю усі книги
сховаю обличчя
і займусь хрестом на ріці Місісіпі
У схудлих руках час як вим'я
і в пах з розгону весна ударить
Навіщо ж я дарував своє сім'я
тій котра все ще світом править
Де ж кінцівка колишнього страху
немає нічого - лиш повішений бусел
перегорнуті всі колумбарії з прахом
і вени зв'язані у Гордіїв вузол
