Коли немає забуття в книжках,
Коли немає ні бажання, ні уміння
Грати на гітарі, я беру старий рюкзак –
Іду гуляти.
Коли немає, куди піти,
Коли немає ні бажання, ні хотіння
Бачити знайомих, одягну друге лице –
Буду просто йти.
Змінить ходу, змінить пальто
І колір шкіри, в перукарні по-
стригтись наголо, не впізна ніхто –
Красиво!..
Іти без цілі і мети,
Буцати листя і каштани,
І навіть ти, Мамо рідна, не зможеш ти
Впізнати.
А набродившися, зайти в шинок,
Чи до кав’ярні, чи ще куди,
Там дівулю здибати, спитать як звать –
Може схоче дать...
Додому повернусь не сам, а вдвох,
Вона красива, але здається
Нічого того не було б,
Аби я не змінив лиця.
