Вiн вночi прилетить на шаленiм конi
I в вiкно вiн постука залiзним мечем.
Ти останнюю казку докажеш менi
I заллєшся плачем.
Стане ясно тобi - не спитаєш, як звуть,
чом вночi прилетiв i з якої землi.
Лиш засвiтиш свiчки i освiтиш нам путь,
поки зникнем у млi.
I назавше, навiк але мід по менi
поховать, як йому, i менi не дано.
Будуть згадувать так - прилетiв на конi
i постукав в вiкно...
