Десь в нічний трамвай сяду я...
Голос твій зітхне в вишині;
Крізь серпанку дим, колією, навмання,
Прямо в ніч...
Крізь пастельний блиск ліхтарів
Бачу я тебе за вікном,
Ти стоїш як фея, просто неба і без слів
Все одно...
Мені вже не треба з тобою годин,
Я знову без тебе, один;
Вже пластир на серці; не бачу причин,
Щоб просто забути...
Жалюзі із хмар та дощу
Тихо поверну на блакить,
Із глибин на волю я свій смуток відпущу,
Хай летить...
Мені вже не треба з тобою годин,
Я знову без тебе, один;
Вже пластир на серці; не бачу причин,
Щоб просто забути...
