Ой, зацвіла вишня коло перелазу,
Ой, немає так нікому, як приймаку зразу.
Ой, пішов же той приймак у поле орати
Та забув він з собою торбу хліба взяти.
Оре приймак, оре, на шлях поглядає,
Людські жінки обід несуть, а мої чорт має.
Оре приймак, оре, доходить до рову,
Випрягає сірі воли та іде додому.
Ой, іде додому та й голосно свище,
– Ховай, доню, вареники, йде наш приймачище.
Ввійшов на подвір’я, широко ступає,
Йому теща з усіх мисок у одну зливає.
– Обідай, приймаче, бо в нас по обіді,
Не доїси на борщеві, доїдай на хлібі.
Пообідав той приймак, не встиг відпочити,
Йому теща ціп у руки: "Іди молотити!"
Змолотив він копу та сів на колоду,
Йому теща відра в руки: "Іди нам по воду."
Як приніс він воду та сів на порозі,
Знову теща з ним свариться: "Чо сів на дорозі?"
Всьо терпів той приймак, став дуже суворий,
Жінку й тещу відлупив, став тоді хороший!
Став тоді хороший! (8)
