Дальня путь лежить через
Хмари і небес блакить,
Там в чужім краю не знайде
Вона любов свою, бо вбиває золото красу.
Приспів:
Вона була подібна до сонця
Принцеса луків.
Вона одна володарка лісу –
Тварин и птахів.
Зростаючи в некошених
Травах
Серед лілей.
Вона була променем світла
Серед людей
Тільки не знайшла все,
До чого прагнула душа.
Золото й парча залишили
Обпік на плечах,
І отруту смерті на устах.
Приспів:
Вона була неначе дитина –
Принцеса луків.
Вона одна володарка лісу –
Тварин і птахів.
Зростаючи в некошених
Травах
Серед лілей.
Вона була дитиною світла
І світлом людей.
Але ніхто не в силах згасили
Сонце в безодні зла,
Ніхто не в силах спинити
Розталь.
Вір, я жива…
