Викинь за вітром всі мої пісні,
Стримай попіл часу у своїх долонях,
Що гріють серце моє на весні,
Ти моя матір, ти моя доня.
Колір волосся - руде від природи,
Погляд вовчиці, загнаної в пастку.
Думка за думкою виходять з моди,
Я схилюсь на коліна, розкажи мені казку.
Я буду з тобою, доки хватить терпіння
В лагіднім устрої сенсу життя.
Я буду з тобою навіть в муках спасіння,
Я буду з тобою в сльозах каяття.
І доки дивитимешся мені в очі
З благанням відступитись від Божої волі,
Я скажу тобі: "До наступної ночі...
То не в моїх силах - ховатись від долі."
То не в моїх силах - зупинити події
Логічного висновку твоїх застережень,
Я вже нікому не дарую надії,
Я вже не бачу ніяких обмежень.
І знову в мовчанні проникливі звуки
Якийсь музикант нам іще раз зіграє.
Дай поцілую іще раз твої руки,
Збирайся скоріше - Париж вже чекає...
Хвилину на погляд, двері вже відкриті,
Все у цім світі колись та минає.
Розслабтеся, любі - столи вже накриті,
Збирайся скоріше - Париж вже чекає...
А чи наше щастя було скріплене небом?
Ніхто не скаже, бо ніхто не знає,
Як воно було, і як воно треба,
Збирайся скоріше - Париж вже чекає...
