Шум
Шум і тепер мало що значить...
Заснути, не бачити - значить не чути. Не відчувати, як хтось помирав
В передосіннім морознім світанні.
А ти все говориш про те, що все добре:
Фіранки на вікнах, безлюдно в партері
Та шум і тепер мало що значить,
Хоч б’ються із вітром не замкнені двері.
Шум і тепер мало що значить...
Слова шелестять наче листя осіннє. Вуха стулити, бо хтось помирає
Весною, і літом, і в передосінні!
Ти наче не чуєш, що падає небо
І вже не потрібно людей та партнерів!
Закінчилась п’єса давно і банально,
Де сенсом єдиним - не замкнені двері.
Шум і тепер мало що значить...
Заснути б, не бачити б, вас "мої рідні". Та чую, що знову хтось помирає
На передостанньому з видимих рівнів!
Не замовкай! Бо не буде вже добре!
Фіранки, етери, партери, гетери...
Цей шум і тепер мало що значить:
То ж прошу замкнути прочинені двері...
