Вас у цьому світі ніхто не розуміє,
Ніхто вас не розрадить, ніхто не обігріє...
Від вашої присутності всі завжди насторожі,
Тому що ви інакші, тому що ви несхожі.
Коли ви по вулиці просто ідете –
Нічого не ламаєте, нікуди не плюєте –
Все одно людська привітність не на вашому боці,
Тому чекайте халепи на кожному кроці.
Статечні дядьки, що напхані смальцем,
Над вами сміються і тикають пальцем.
А їхні дружини – товсті гіпопотами –
Закидають вас недобрими словами.
Божі кульбабки – старенькі бабусі –
Від вашого вигляду, як завжди, не в дусі.
Прибиті та розлючені життєвими помилками,
Тому вони вас просто називають покидьками!
А ось іще такі неприємні моменти –
Людина у формі перевіряє документи.
Виверне кишені, пориється у торбі,
А іноді ще й вріже – по нирках, не по морді.
Та найбільше проблем із тими лобуряками,
В яких нема різниці між пиками та сраками.
Так що я розумію – проблем у вас багато,
Але я прийшов до вас, щоб влаштувати вам свято...
Танцюйте, покидьки, це ваше свято!
Танцюйте! Танцюйте!
Та коли б ви всі разом зібрались на вечірці,
У великій хаті чи в малесенькій квартирці,
Музику б зробили максимально гучно –
Всім би стало весело, всім би стало зручно!
Я також міг би разом з вами гарно забавлятися,
Я міг би пострибати, я міг би поштовхатися,
Я міг би влаштувати вам справжній цирк на дроті!...
Але, пробачайте, я тут – на роботі!
Танцюйте, покидьки, це ваше свято!
Танцюйте! Танцюйте!
