Ключ - в мені, всі люди - двері
В світ, чекають де на мене.
Хтось мене покликав в темінь,
Я іду на поклик певно.
Дзвоник дзенькає над вухом,
Вище - зорі крижані
Я у кожні двері стукав,
Але всі вони пусті.
Я іду на поклик певно!
Я іду на поклик певно!
Вдень, вночі я відкриваю
Всі замки, та марно те.
Наче є ключі від раю,
Шкода, рай не знаю де.
Скрегіт, біль. На темнім розі
Чорний хтось пройшов крізь мене,
Дзвоник дзенькнув на порозі,
Двері грюкнули у темінь.
Я іду на поклик певно!
Я іду на поклик певно!
