Серед міста, де будинки-скелі,
Я самотній, мов король пустелі.
І з надією когось зустріти
Ношу з собою квіти.
Я зустріну тебе серед ночі, чуєш?
У руках моїх палають квіти, хочеш?
Забери собі їх хочеш, чуєш?
Чи хочеш небо підпалити?
Ці червоні квіти так хотіли жити,
І вони знайшли свій дім
У багряній твані полум’я бажання
Назавжди спалило дім
І усіх, хто були в нім.
Чуєш, як тремтить гаряче тіло?
Все чого нежаль, вогнем згоріло,
Але доки є чому горіти,
Не зів’януть мої квіти!
