Хмари із кватирками
В нас блимають в оці
І хлюпання калюжі
Чутно у кожнім кроці.
Ми йдем і відчуваєм,
Що ми – частина ночі,
А може навіть дня,
Якщо він того хоче.
Ці очі з ебоніту
На нашому обличчі,
Цей вигляд світу
Планеті не личить.
Ці очі з ебоніту
Вбачають все, що треба
Для радощів літа,
Для мене й для тебе...
Мокрі авто туди-сюди катають
І хмари темно-сині
Дощем пухким стікають.
Ті наші темні очі
Вдивляються в світ,
Крізь них посеред ночі є
Тільки ебоніт.
