Важким простирадлом обгорнуло.
В вологий ліс затягнуло.
Обличчя вкрило туманом.
Крику не чуть.
Сірий шлях. Купа каміння.
Мерці оточили - не мають облич.
- Ми крадемо живих.
- В нас немає облич.
Поле. В полі могили.
Сірі кам’яні плити.
- Нам важко дихати.
- В нас немає облич.
Кам’яні сходи. Сходи до неба.
До неба мерців. За небом мій світ.
Вгору по сходах - текла, врятувалась, прокинулась.
Але відчувають ноги
Сірий пил. Але чую голоси:
- В нас немає облич.
- Нагодуй нас!
Це - сни. Щезни!
