Добрий ранок, моя одинокосте,
Холод холоду, тиша тиш.
Циклопiчною одноокiстю
Небо дивиться на Париж.
Моя муко, ти ходиш по гранi.
Вчора був я - король королiв,
А сьогоднi попiл згорання
Осiдає на жар кольорiв.
Мертвi барви, о руки - митарi,
На мольбертах розп’ятий свiт.
Я - надгрiб’я на цьому цвiнтарi.
Кипариси горять в небозвiд.
Небо глухо набрякло грозою,
Вигинаються пензлiв Хорти,
Чорним струсом палеозою
Переламано горам хребти.
Струменiє моє склепiння
Я - пастух, я дерева пасу.
В кишенях, залатаних терпiннням
Я кулаки до смертi несу.
Самовитий, несамовитий,
Не Гоген, не Сезан, не Мане,
Але що ж я можу зробити,
Як в менi забагато мене.
Вiн божевiльний, кажуть, божевiльний.
Що ж, може бути, вiн - це я.
Боже-вiльний, боже, я - вiльний.
На добранiч, свободо моя.
