Гори багрянцем кривавим спалахнули
З промінням сонця західним прощаючись,-
Так моє серце жалем загорілося,
З милим, коханим моїм розлучаючись.
Геть понад морем, над хвилями синіми
В’ються, не спиняться чаєчки білії.
Де тебе мають шукати на безвісті,
Милий мій, думи мої бистрокрилії?
Приспів: (2)
Хто живий у цьому світі,
Хто тут має серце в грудях,
Другом будь, зійди зі мною
На страшну високу вежу.
В себе на вежі вогонь запалила я,
Любий, твого воріття дожидаючись,
Хай він просвітить по морю доріженьку,
Щоб не зблудив ти, з чужини вертаючись.
Світе мій! буду тебе дожидатися,
В чорну, смутную чадру загортатися,
І посаджу кипарисову гілочку,
Буде щодня вона слізьми политая.
Приспів (3)
