По краплі із кубка - у кров, у кров,
І знову копита стугонять у скронях…
А ти вже усіх ворогів зборов,
І у двір переможно влітають коні.
І ось я - побіля твого сідла
Уже подаю із водою дзбанок,
А ти промовляєш якісь слова,
І я натираю бальзамом рани…
А потім, немов у лихому сні,
Ти ноги устромиш в важкі стремена…
І я у кубку, в вині, на дні
Угледжу, зблідла, твої рамена.